Темний лицар (пісня)

Серафім

Темний лицар, пробиті окуляри Випускає в небо великі диму хмари Поправляє обладунки і дивиться на мене Наче зараз поглядом розплавить, нене Темні шмотки, розтріпанне волосся Темний лицар - мені щось не спалося Все думала про тебе і про твої вуста Ти мені все кажеш: ти варта таких ста g F D C І неначе шкода, що все провалилось А неначе час і світло все спинилось І лиш звук твого серця і мої долоні Як почистити, милий, від тебе скроні? f# G# E D Приспів: Смієшся, мене ти помічаєш Сміюся, зі мною граєш граєш Народжені для мук не зможуть жити Інакший стук, інакші наші ритми Ех g F D C Темний лицар, пробиті окуляри На твоїх плечах я побудую храми Напишу на них всі класні мати світу Покину тебе, не передам привіту Але не хвилюйся, я ж геть не надовго Я до пори, як тут вже стане мокро Як дощ нагріє землю звуком крапель крові Ні краплинки солі, ні краплинки солі

2024-08-21 15:02:08

2

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

R E

Не знаю як, але я маю це заспівати

Відповісти

2024-08-21 16:25:19

1

Роузі Рей

@R E погоджуюсь,не лише ти🥰❤️

Відповісти

2024-08-28 15:21:02

1

Роузі Рей

Пісня чудова😍

Відповісти

2024-08-28 15:21:15

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11169

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1017