Темний лицар (пісня)

Серафім

Темний лицар, пробиті окуляри Випускає в небо великі диму хмари Поправляє обладунки і дивиться на мене Наче зараз поглядом розплавить, нене Темні шмотки, розтріпанне волосся Темний лицар - мені щось не спалося Все думала про тебе і про твої вуста Ти мені все кажеш: ти варта таких ста g F D C І неначе шкода, що все провалилось А неначе час і світло все спинилось І лиш звук твого серця і мої долоні Як почистити, милий, від тебе скроні? f# G# E D Приспів: Смієшся, мене ти помічаєш Сміюся, зі мною граєш граєш Народжені для мук не зможуть жити Інакший стук, інакші наші ритми Ех g F D C Темний лицар, пробиті окуляри На твоїх плечах я побудую храми Напишу на них всі класні мати світу Покину тебе, не передам привіту Але не хвилюйся, я ж геть не надовго Я до пори, як тут вже стане мокро Як дощ нагріє землю звуком крапель крові Ні краплинки солі, ні краплинки солі

2024-08-21 15:02:08

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

R E

Не знаю як, але я маю це заспівати

Відповісти

2024-08-21 16:25:19

Роузі Рей

@R E погоджуюсь,не лише ти🥰❤️

Відповісти

2024-08-28 15:21:02

Роузі Рей

Пісня чудова😍

Відповісти

2024-08-28 15:21:15

Інші вірші поета

Самоспоживання А може став я небом? Конвалії Раз в ніколи

Інші поети

Ella Verrremi

@verrremi

Ольга Шкатула-Дрозд

@OlyaShka_Drozd

Alex Horor

@AHmut

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1949

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

3999