Ти пішов (Яну) 3
Серафім
Ти пішов подалі ніж в нікуди Як мені до тебе дотягтись? Тут ні Біблія, ні ваші чорт Талмуди Нафіга вони мені здались? Тільки б далі, а не забуття Мені страшно. Запах, доторк рук Найбільш ніжні за моє життя Найбільш теплий твого серця стук Я б хотів до нього доторкнутись І зігрітись раз і назавжди Всім єством до нього пригорнутись Наче ми єдине ціле. Розкажи Ну як ти? Як же та любов Та що є яскраво-пламениста Увійшла спокійно в мою кров Так, що інша просто стала прісна Несмачна, гидотна рідина Наче ртуті літр вона ввібрала Я скучаю, милий, та пора Ти заходь, хоча, завжди я мала Але зараз, я тебе чекаю І лягаю спати з побажанням Я тебе зустріти мушу, маю З ніжним колисковим позіханням
2024-09-22 19:21:08
1
0
Інші вірші поета
Самоспоживання А може став я небом? Зі мною все добре (Чесно) Гра (Вимкни світло)
Інші поети
Helen Roo
@Helen_Roo
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2362
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12171