Майже
Рахую сліди твої на підлозі.
Мені майже треба, я майже в дорозі.
Я майже жахаюсь майбутнього див
На стелі твоїй, що злічив.
Мені так не лячно було перед смертю.
Мені вже не страшно холодною твердю
Злягти до твої посинілих колін,
Яких цілувати ніколи не вмів.
І я вже не в змозі шукати слова
Коли від природи пуста голова.
Коли гамір поряд, але не в душі.
Мені б зажадати, але не тобі.
Мені б почекати, але не тебе.
Коли сонце спокій крізь хмари жене.
Мені б пам'ятати але не твої.
Думки і бажання, потвори німі.
Я не відчуваю твоїх стиглих рук,
Я не розумію твого серця стук.
Але лиш тебе знаю я досконально.
Так тихо і марно, так мирно і марно.
Я знаю, тобі воно душу руйнує.
Я майже навшпиньки, я майже не дую.
Я пес, але рани твої не залижу.
По собі лиш попіл холодний залишу.
Не пахне там мною, не пахне там нами.
Не буде оголено йти вечорами
На зустріч до тебе, до мене на зустріч
В долонях любові - відмінена участь.
Сміюся, бо що вже лишилось робити
Коли і ненавидіти, злитись, любити
Мені заборонено з завтра - назавжди.
А ти прокричиш - ти моя, але майже.
2022-10-26 13:19:05
2
0