Майже

Серафім

Рахую сліди твої на підлозі. Мені майже треба, я майже в дорозі. Я майже жахаюсь майбутнього див На стелі твоїй, що злічив. Мені так не лячно було перед смертю. Мені вже не страшно холодною твердю Злягти до твої посинілих колін, Яких цілувати ніколи не вмів. І я вже не в змозі шукати слова Коли від природи пуста голова. Коли гамір поряд, але не в душі. Мені б зажадати, але не тобі. Мені б почекати, але не тебе. Коли сонце спокій крізь хмари жене. Мені б пам'ятати але не твої. Думки і бажання, потвори німі. Я не відчуваю твоїх стиглих рук, Я не розумію твого серця стук. Але лиш тебе знаю я досконально. Так тихо і марно, так мирно і марно. Я знаю, тобі воно душу руйнує. Я майже навшпиньки, я майже не дую. Я пес, але рани твої не залижу. По собі лиш попіл холодний залишу. Не пахне там мною, не пахне там нами. Не буде оголено йти вечорами На зустріч до тебе, до мене на зустріч В долонях любові - відмінена участь. Сміюся, бо що вже лишилось робити Коли і ненавидіти, злитись, любити Мені заборонено з завтра - назавжди. А ти прокричиш - ти моя, але майже.

2022-10-26 13:19:05

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

11149

Forgiveness

МОРГАН РЕЙ

If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.

60

4

8006