Мистецтво
Мистецтво в тобі знаходжу я знову і знов Воно не лякаючись горя моїх оков Тягне руки до серця, прямо в його печаль Знаєш, а я заварив би нам міцно чай Додав трохи солі і ніжно тебе цілував Де ставити крапку? Який тут вийде фінал? Та плювати, до чорта рими і рівний ритм Я погоджусь навіть на те, що ми в пеклі згорим Навмання малюю позаду у тебе крила, Які ти сама в собі просто нещадно вбила Вирвала кожну пір'їнку пінцетом криваво-чорним Як боротись з бажанням своїм непереборним Показати тобі, що для мене ти світло, тепло, Що єдине зігріти у стужу зимову змогло Мистецтво в твоїй сильній руці у моїй руці Мистецтво на кожному міліметрі твоєму, лиці Мистецтво в твоєму погляді яскраво-сяйливому Грайливо-пінному, душевному та мрійливому Мистецтво це ти, мистецтво це я, це ми І доки мерехтітимуть світи, буду Я приходити до тебе, а до інших йтимуть горді Ти.
2024-07-21 20:01:23
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
R E
Муза — це страшна річ. Ніколи не знаєш у які глибини прірви вона тебе заведе. (Красиво, так, чорт забирай, красиво)
Відповісти
2024-07-21 20:38:50
1
Серафім
@R E Особливо в майже 12 ночі...
Відповісти
2024-07-21 20:48:46
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2450
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1315