Каша з молоком

Серафім

Моїми же сльозами вмивайся хоч щоранку. Моїми же словами лікуй ти свою ранку. Моїми очинятами, дивися ти на світ: Де все для нас невпізнанне, усюди тут санксрит. Гарячими руками знімаєш з мене дерму. Гарячими ногами ступаєш по Едему. Не бачивши просвіту - назвати це все світлом Не вистачає сили, хоч ми і не просили. Хто ж ти моя мила, хто в пітьмі фігура? Звідки в тебе, мила, світла ця структура? Звідки в тебе крила, де ти їх украла? Тут немає правил, лиш солона правда. Лиш пішак у битві, ти, як неповнолітні, Шукаєш собі сенси, думки твої амбітні. І тихо на прощання "бувай" скажи будь ласка Ну ось кінець і титри, закінчилася казка.

2023-09-15 17:52:08

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Н Ф

Неймовірно чуттєво)

Відповісти

2023-09-15 18:07:26

Серафім

@Н Ф Дякую✨💜

Відповісти

2023-09-15 18:09:06

Інші вірші поета

+1 програне життя 25 кадр А може став я небом? Двічі народжений

Інші поети

Rodrigo Crespo

@rodrigo_crespo

Jenny Frye

@JennyFrye37

Lolly Jail

@pain_and_sweetness

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

5003

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1296