Каша з молоком
Серафім
Моїми же сльозами вмивайся хоч щоранку. Моїми же словами лікуй ти свою ранку. Моїми очинятами, дивися ти на світ: Де все для нас невпізнанне, усюди тут санксрит. Гарячими руками знімаєш з мене дерму. Гарячими ногами ступаєш по Едему. Не бачивши просвіту - назвати це все світлом Не вистачає сили, хоч ми і не просили. Хто ж ти моя мила, хто в пітьмі фігура? Звідки в тебе, мила, світла ця структура? Звідки в тебе крила, де ти їх украла? Тут немає правил, лиш солона правда. Лиш пішак у битві, ти, як неповнолітні, Шукаєш собі сенси, думки твої амбітні. І тихо на прощання "бувай" скажи будь ласка Ну ось кінець і титри, закінчилася казка.
2023-09-15 17:52:08
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Неймовірно чуттєво)
Відповісти
2023-09-15 18:07:26
1
Серафім
@Н Ф Дякую✨💜
Відповісти
2023-09-15 18:09:06
1
Інші вірші поета
Покруч О, Яне... Тролейбус Ох ці поети
Інші поети
mystic_eternity
@mystic_eternity
Iryna Markova
@iryna_markova
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8389
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405