У мене з'їхав дах (Сорі)
Твій адеколон із присмаком раю. Не питай, бо ж сама я не знаю, як воно? Це невинне єство. Так, ніби-то воно насправді було. Твої очі палають ясніше зірки. Так зажди, можливо здалось. І мені, знаєш, тут мені не судити, От і знову це все почалось. Твої вени так ніби ріки Нанизали на себе кістки, "Не дивися на мене. Тихо!" "Зачекай, ну все, добре. Зажди". Твої губи гіркіші печалі. Хоч для кожного вона своя. "Ось і все, я себе втрачаю. Заплямив ти моє життя". "Що це я? Що такого зробив?" "Народився, це й так зрозуміло!" Раз і все геть розтало, як дим І в думках моїх знов роз'ясніло.
2019-04-02 05:21:57
7
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3467
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6666