Репчик

Серафім

Я так давно хочу стати метафорою, Але мене нагородили анафемою. Я був грішним, Боже, я так багато грішив: Брехав, лаявся, об себе сигарети гасив. Словом би стати, відбитком на полюсах. Стати б тим, кому невідомий страх. Зрозуміти, що вічне - залишиться вічним, І хоч один слід - є вже історичним. Я знаю, що відбитки залишу усюди. І будуть дивитись на мене люди, Наче я лиш одиниця в статистиці. А цей вірш лиш останок в мемумаристиці, В такого тупого та сумного мене. І ось річка рими мене несе, Наче я щось вмію, наче я все ще є. І продовжується моє страждальне життє. І продовжується Сансара наче так і треба. Я схиляю голову: "Боже, прийми до неба"... Я лиш хочу словами розчинитись в пітьмі. І віддати шану комусь, а не собі. Посміхатимусь, чесно, друзі, буду щасливим. Наче мене народили на цей світ сильним.

2024-05-21 12:22:38

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

R E

Реально, звучить прямо як куплет з якогось немейнстрімного репера🤌 (Боже, як же він фацно на душу лягає, аж пече)

Відповісти

2024-05-21 12:25:00

2

Серафім

@R E ПО ФАКТАМ. ДЯКУЮ :*

Відповісти

2024-05-21 12:25:38

2

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12031

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2095