Запах
Запахом кави переб'ю свої нав'язливі думки,
Що поглинули мене нещадно, але ненароком.
Враз, і знову збудую я ті мости,
Що були замовленні нашим найзлішим роком.
Дух апельсинових ніжних парфумів моїх
Забью табачним димом, хоч і не курю.
І досить вже палати й падати до моїх ніг.
Нажаль, не маю більше ні до чого я жалЮ.
У відголоску довгім м'яти
Тебе я знову віднашла.
Хоч, зовсім вже життя моє пом'яте.
Але не так, що чуєш ти мої болючі па.
У присмаку віддаленому базиліку
Я відбудую наново думки.
І крізь діру на серці, ту давно пробиту
Відчуєш враз тепло моєї доброти.
Закутаю тебе малого у поколюючу хвою.
Без надлишків, лиш ти і я, самі-одні.
Зігрію так, що навіть шум прибою
Почуєш у забитій голові.
Пригрію запахом лаванди на світанні.
До кісточок, до атомів, до мрій.
А ввечері лишу маленький поцілунок на прощання.
На тій коханій, та що пахне раєм, щічечці твоїй.
Ти заплямиш кроваво-слізним запахом.
І відвертаєш шоколадні очі, ті, що пропахли гріхом.
А я задихаюся у блаженному захваті,
Тому прощаю тобі усі твої дурні слова: "Стоп!"
І я досі не можу забути чарівний дим.
Тей, що крадькома навіяний частотою твоєї душі.
Прошу, хоч і ненавиджу на секунду залишся з ним.
І навіки віддай мені дріпочку аромату, що так ховають серця мури твої.
2019-06-21 12:41:48
10
2