Коханій
Хотів би лягти й просочитись в твої коліна Наче масло на сковорідці стати рідким Ти така красива, така жива і нетлінна, Просякнута смутком, силою, але поза тим Я шукаю тобі подібних, а їх немає Як нема й подібних очей серед сотні ночей Де знайти тебе справді мало хто знає Де шукати тебе... Мені не достатньо грошей, Щоб напасти на твій слід, як собака-шукач Щоб винюхати твій запах коханий до болю Заїла пластинка, зламався мій програвач Я мащу рани сіллю, а сам заливаюсь кров'ю Наливаюся кров'ю, як помідор на сонці Стаю сивим та млявим, наче мені вісім вісім Скажи, скільки мені ще йти й плутатись в твому волоссі? Скажи, скільки годинник буде тікати бісів? Скільки ще часу без твоїх вірних рук. Прожити без муки мені, кохана, не вдасться І кожного дня як вперше, в голові лиш "тук-тук" І я ніколи в житті перед смертю так не вагався Все через тебе. Чортове колесо крутиться Так само як крутиться моя голова біля тебе Стає рідним слово, втішною стає вулиця Всі ці вірші тобі, всі ці слова мені, але не для мене Тому що життя воно нескінченно мале Нескінченно дурне, нескінченно заповнене поле Я не знаю, які інтриги воно плете Але знай, з тобою хоч в саме пекло, хоч в синє море Хоча й плавать не вмію, хоча набагато слабший Хоча сонце вибухне на сотні малих часточок Для мене ти - та єдина. Мій серця стук геть інакший Ми з тобою як ручка і не її ковпачок Такі різні, але разом. Чорт чорт чорт чорт
2024-07-31 20:49:06
2
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8406
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2020