К отцу

Валерия

Дорога скатертью пленится, Вокруг деревья, тишь, да гладь И лёгкий бриз вот-вот щимится, И нам любви не избежать! Чувств скрытых потаенных много так! Держу в себе, чтоб не привлечь внимания. Мы вместе были мало так, Но помнятся мне все твои старания! Услышу снова голос твой - такой далёкий, но такой родимый, И вновь глаза - цвет океана твой, Большие, полные любви ранимой. Большие руки, нежные объятия И я вошла... И мимолетный взгляд, в глазах слеза "- Ну здравствуй дочка! ты приехала!" -Вот его первые слова. Что было дальше? Нет, не трудно догадаться: Тоски всё меньше, Идёт молва о счастье, О жизни, о судьбе, о нас, о главном... И сто вопросов, а минут всё меньше... Рука в руке, и на пути беспечном Видна вся жизнь, но не для всех ведь вечно. "-Приеду снова я, ты только жди! Не плачь и не тоскуй, а просто помни Приду опять, и вновь будет дано нам время: Для разговоров обо всём, Для счастья, для любви, для веры

2021-01-03 14:42:07

10

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Albina 2006

Очень трогательно 😭

Відповісти

2022-09-28 12:38:01

1

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

61

4

8210

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4600