Вийти, із цього буревію?
Тихо вночі не пробирайся. Не смій, ти спокій не вкради! Краще назавжди забирайся І свої клятви забери. Не переношу я брехні А ти, пливеш уже в човні Ген-ген, десь там, у далині Розпалиш вогнище вночі. А я ходила по стерні. Колола ноги наче в терні. Чому ж не спиться знов мені? Як з розуму знов не зійти? Де ж ті Боги, що все сплели? Чому вони не зупинили? Заледве навіть і не вбили І в серце черствий кіл встромили. А я все ходжу по стерні Шукаю вогник той - надії Скажіть, хіба мені під силу, Вийти із цього буревію?
2018-11-19 13:27:20
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3186
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3254