Вийти, із цього буревію?
Ирина Яновская
Тихо вночі не пробирайся. Не смій, ти спокій не вкради! Краще назавжди забирайся І свої клятви забери. Не переношу я брехні А ти, пливеш уже в човні Ген-ген, десь там, у далині Розпалиш вогнище вночі. А я ходила по стерні. Колола ноги наче в терні. Чому ж не спиться знов мені? Як з розуму знов не зійти? Де ж ті Боги, що все сплели? Чому вони не зупинили? Заледве навіть і не вбили І в серце черствий кіл встромили. А я все ходжу по стерні Шукаю вогник той - надії Скажіть, хіба мені під силу, Вийти із цього буревію?
2018-11-19 13:27:20
3
0
Інші вірші поета
У найтемнішому закутку твоєї душі Годі буть сліпим! Не ідеальні А ти обійми, і не відпускай...
Інші поети
سين
@SAHARMALIK
Ghost Know
@Ghost_Know
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13342
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5887