У лабіринті
І знову я у лабіринті Посеред душ, серед людей. Шукаю, як же звідси вийти Дивлюсь углиб чужих очей. І сподіваюсь, що поможуть, Що руку, таки подадуть Але поруч сліпі та безликі Їм своїх вже душ не вернуть. Ми наче якісь полонені. Надію втратили вже. Шукаємо шлях щоби вийти, Наївні ж бо досі іще. Життя нас знову навчило, Не вірити і не чекать. А ми лиш урок той завчили, Важко, руку тепер подавать. І з середини страх поїдає, Трагедія й така тепер буває. А душа ще й свій лик утрачає.. Люди! Ви повірте тим, хто - кохає!
2018-06-19 04:59:28
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3858
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1856