Ирина Яновская
@_irisha_kinglet_
Пишу стихи 📜 Люблю читать📖 Мечтательница 💫
Вірші
У найтемнішому закутку твоєї душі
У найтемнішому закутку твоєї душі Там де сховалися з тобою "ми" Посеред вітрів і лютої зими Раптом почали розпускатися квіти. І ти наче ожив, ще повітря вдихнув Тепло у тім закутку раптом відчув. Ні, не опирайся. Не думай втікати Вона також зранена, треба чекати. Довірся, терпи і надію плекай Ви будете разом, лиш не поспішай. Печалі підуть, їм давно вже пора На зміну прийдуть щирий сміх та Весна. Серце заб'ється в шаленому ритмі Настав вже фінал завершальної битви: Ви поруч, ви разом, за руки йдете. Цінуйте, пильнуйте, Щастя своє.
4
2
512
Мій любий, вбивце - чародію...
Залий мені брехнею вуха, Вустами правду подаруй Я буду так уважно слухать Та більше мене ти не чаруй. Ти не чаруй мене уранці І вдень, і в вечір не чаруй І на красивому, на глянці Мені ти казку намалюй. Ні, я не вірю у "Мороза" І у "бабайку" теж не вірю Та от від твого, від "морозу" Від снігу... Серця не зігрію. Хоч від парфумів я п'янію... Та ні! Не мрію! Поклади край, убий надію... Мій любий, вбивце-чародію... Ні! Не вагайся! Не чекай... Рубай! Поки гараче, й знай: Я все зробила добровільно! Нехай не б'ється... Проте дихать вільно. І що ж там у кінці? "The end? " А де ж щасливий "Happy End? " Нема.. Та й казка не така У ній любов нажаль програла...
5
0
425
Вийти, із цього буревію?
Тихо вночі не пробирайся. Не смій, ти спокій не вкради! Краще назавжди забирайся І свої клятви забери. Не переношу я брехні А ти, пливеш уже в човні Ген-ген, десь там, у далині Розпалиш вогнище вночі. А я ходила по стерні. Колола ноги наче в терні. Чому ж не спиться знов мені? Як з розуму знов не зійти? Де ж ті Боги, що все сплели? Чому вони не зупинили? Заледве навіть і не вбили І в серце черствий кіл встромили. А я все ходжу по стерні Шукаю вогник той - надії Скажіть, хіба мені під силу, Вийти із цього буревію?
3
0
437
А ти обійми, і не відпускай...
Обійми! Обійми її, не відпускай. Це кохання! Відчуй його, і їй дай. Як схочеш - на розстріл його відправляй Проте, хоч не муч, серця їй не картай. І боляче буде, рук не опускай Борися, вперед! Долі ти не корися! В бою головне - мету свою знай. Мета - твій маяк, щоб з дороги не збився. До болю, до крові кулак свій стискай Терпи, і люби, звісно ж не відпускай. Як злитися буде, лиш перечекай Ключ ваших рук - не розмикай. Тернистий той шлях, та пройди і пізнай Дорога складна, та чекатиме Рай. Рай ваших стосунків, любові то Рай. А ти обійми, і не відпускай.
4
0
573
Не ідеальні
Те що ти відчуваєш Те відчуваю і я Давай не будем кричати, Лабіринтом іти навмання. Ти мовчки подай мені руку Я візьму і стисну її Боятися буду і звуку Проте, завше разом іти. Так, ми пара тих "не ідеальних" Котрих вже побило життя Та не натискаючи гальма Руйнували закони буття. Як люди багато втрачали, Я також була серед них. Насправді, не цінували. Винна дурість їх, то гріх. Важливо, те що маєте зараз, І хто поруч зараз, й завжди. Ми живемо на світі лиш раз. Не втрачай цінність свої душі.
5
0
638
У лабіринті
І знову я у лабіринті Посеред душ, серед людей. Шукаю, як же звідси вийти Дивлюсь углиб чужих очей. І сподіваюсь, що поможуть, Що руку, таки подадуть Але поруч сліпі та безликі Їм своїх вже душ не вернуть. Ми наче якісь полонені. Надію втратили вже. Шукаємо шлях щоби вийти, Наївні ж бо досі іще. Життя нас знову навчило, Не вірити і не чекать. А ми лиш урок той завчили, Важко, руку тепер подавать. І з середини страх поїдає, Трагедія й така тепер буває. А душа ще й свій лик утрачає.. Люди! Ви повірте тим, хто - кохає!
3
0
475
Годі буть сліпим!
Вдихаєш запах, так смакуєш ним, Він ж бо для тебе найкращий "амфетамін" Шукаєш Щастя, хоч вже поруч з ним. Сумно ж.. Годі буть сліпим! Відкрий нарешті очі, і поглянь Я поруч, я з тобою.. Просто знай.. Просто кохаю, так ось, без питань, Не хочу більше я розчарувань. Життя побило, так буває, знаю Та все ж, я рук своїх не опускаю На поміч долі і не сподіваюсь Своїм життям просто не розкидаюсь. Щоб буть щасливим - варто таки діять, І в те що робиш також треба вірить, І тих хто поруч ти не покидай Люби, цінуй, краще в житті - пізнай.
2
0
507
Забудь минуле і живи!
Те що здалося, нездійсненним, І те що мучало колись, Горить тепер вогнем неспинним, Мрії нарешті ці збулись.. Не плач, хіба якщо від Щастя, Бо ж пролили не мало сліз. Забудь ті біди і ненастя, Задуми, ті що не збулись. Вони, давно уже згоріли Палали пламенем густим. Потім у вирій полетіли, І врешті стало все простим. Немає загадок, й тепер, Головне - не зловить химер! Стежки не плутать як колись. Щоб ті часи не повернулись. Забудь минуле і живи! Сьогодні й завтра, мрій! Іди! На зустріч мрії побіжи. Щастя своє, міцніш держи!
3
0
668