Годі буть сліпим!
Ирина Яновская
Вдихаєш запах, так смакуєш ним, Він ж бо для тебе найкращий "амфетамін" Шукаєш Щастя, хоч вже поруч з ним. Сумно ж.. Годі буть сліпим! Відкрий нарешті очі, і поглянь Я поруч, я з тобою.. Просто знай.. Просто кохаю, так ось, без питань, Не хочу більше я розчарувань. Життя побило, так буває, знаю Та все ж, я рук своїх не опускаю На поміч долі і не сподіваюсь Своїм життям просто не розкидаюсь. Щоб буть щасливим - варто таки діять, І в те що робиш також треба вірить, І тих хто поруч ти не покидай Люби, цінуй, краще в житті - пізнай.
2018-05-27 06:53:37
2
0
Інші вірші поета
Мій любий, вбивце - чародію... Забудь минуле і живи! А ти обійми, і не відпускай... Вийти, із цього буревію?
Інші поети
Vivian Lin
@dearagony15
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
45
5
2444
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5974