Благородна дівиця.

просто веселка

О, благородна дівице, Мої очі - давно об вас стерті... Наївних душ - вбивця, Милий колекціонер люстерець! О, прекрасна діва, Чому така сумна ваша гра? Ззовні - зима хмурлива, А в середині - тепла, ніжна весна... О, чарівна дівчино, Ваші очі - два крижані озерця. Чому душа - тепла, мила, А таке холодне, самотнє серце?

2022-11-17 21:17:51

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Юлія Ципляк

Так зворушливо!

Відповісти

2022-11-24 11:33:53

просто веселка

@Юлія Ципляк спасибі за коментар 🧡

Відповісти

2022-11-24 11:34:59

Подобається

Інші вірші поета

Улечу. Серые тона. Хочу метеликом стати... 11 вид людей...

Інші поети

Solo Frau

@frausolo

Ren

@Panda_4010

Nochu's Wife

@LOLAKOOK

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

2149

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5651