Бродячий поет.
Він ходить містами, Кожен день інакший. Часто не спить ночами, Дарує емоції справжні. Люди його ждуть, Міліціянти шукають. Розкаже в чому суть - Оплесками проводжають. Мантія на вітру розвівається, В сумці - сувої й перо. На довго ніде не залишається, Життя його, неначе кіно. Глибокий голос заворожує, Холодний погляд лякає. Хто він - історія замовчує, Головне, що його чекають. Він просто бродячий поет, Але люблять його, мов короля. Були й падіння і злет, Та покорив він людські серця! Віршами дарує надію, Революції - його мета. Ніхто не зламає його віру, Адже пізнав сенс буття!
2022-01-10 20:30:57
7
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
ну для створення героя я використала "образи" декількох авторів з Surgebook, в тому числі і ваш. Пасібки за коментар ☕:)
Відповісти
2022-01-10 20:43:36
1
просто веселка
а малюєте для себе чи професійно?)
Відповісти
2022-01-10 21:25:53
1
просто веселка
пасібки 🧡
Відповісти
2022-01-11 18:14:19
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4054
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3840