Краща версія себе...

просто веселка

Я хочу стати кращою версією себе, Знаючи, що буде складно... Я зараз не про модний одяг і каре, І не про шкільні медалі! Я буду працювати над душею, Також цікавить тіло й сила волі... Я стану кращою версією себе, Адже кожен - володар своєї долі...

2023-02-06 09:25:37

7

6

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

vlusya

Правильно.Так і треба))))💥

Відповісти

2023-02-06 16:04:55

1

UAladdin

Сильно та мотиваційно. А тепер я спробую підняти свою ліниву п'яту точку і змінювати себе) Головне давай зі мною, а то одній якось не дуже 😉 PS: Прекрасно написано 👏😊

Відповісти

2023-02-06 21:14:56

1

просто веселка

@UAladdin безмежно дякую за теплий коментар 💙💛

Відповісти

2023-02-06 22:02:12

Подобається

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

44

13

2324

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12171