Не така як усі...

просто веселка

Я літаю вороном в цьому житті, Та пір'я моє чомусь - біле... Спалахують одне за одним дні, А воно не стало навіть сірим... А мене здалеку видно, наче зірку, І це уже давно лякає... За свою мене сприймають рідко І цим серце вбивають..

2023-02-02 21:41:44

7

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Микола Мотрюк

Все, що відрізняється від них самих - людей лякає, викликає дискомфорт, відштовхує, дратує, призводить до неприязні, люті, ненависті... Якщо це ще й те, що показує інших у недоброму світлі, то готуйся до того, що твоє світло спробують загасити... А дехто й не припинятиме спроб таки домогтися цього... будь-якою ціною... Вони уявлятимуть цей довгоочікуваний момент з превеликим задоволенням... Натомість залишається тільки сяяти... Сяяти так, щоби змогти розтопити крижані серця всередині них. Або засліпити, спопелити тих, хто до останнього намагатиметься вбити...

Відповісти

2023-02-02 22:14:27

1

Микола Мотрюк

А, взагалі, ми всі різні... хто би що не казав... Хоч можна грубо поділити людей на категорії (чи за статусом, чи за поглядами, чи відповідно до їх поведінки, вчинків, способу життя), все одно ми будемо різними... Не важливо: хтось гірший, хтось - добріший... ми всі різні... Навіть, в розпалі сварки (в телевізорі, чи наяву) можна почути: "Ти такий (така), як всі..!" І це буде неправда... Немає двох однакових сніжинок (хіба що з паперу), як і немає двох однакових людей... Кожна людина унікальна, і кожне людське життя безцінне...

Відповісти

2023-02-02 22:27:43

1

просто веселка

@Микола Мотрюк не можу з вами не погодитися, і не можу перестати захоплюватися тим,як красиво і розгорнуто ви викладаєте свої думки, я нажаль так не вмію...

Відповісти

2023-02-03 08:32:32

1

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2698

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3976