...
просто веселка
Світ захопила дивна ілюзія, Що ми в ньому не одні... Серце і розум вели дискусії, Не лишивши слова душі... Світом керує павутина, Та творці не шовкопряди... Саморозвиток, родина, І життя проходить далі... Світ пливе у небуття, Весла тримають люди... Свавілля без каяття, Створює всьому тортури... Світ підходь до краю, Його називають кінцем... Сотні летять до раю, Решта незнайомі з творцем...
2024-03-22 22:31:30
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Роузі Рей
Десь я це чула........ти часом не "Просто_Радуга" в інсті?
Відповісти
2024-03-23 07:52:18
Подобається
просто веселка
@Роузі Рей Так, це я)
Відповісти
2024-03-23 23:50:35
1
Інші вірші поета
... Мамо... Девушки не совсем разные. Дивний вірш (переклад).
Інші поети
Moi
@Moi_2000
Hannah
@hananahQbanna
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3938
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11444