Токсична подружка....
просто веселка
"В тебе - дуже гарні очі!" "Вони в неї - не яскраві! "І голос такий співочий!" "Геть звичайний, писклявий!" Я живу в тіні без сонця, Бо його закриваєш ти! Я засихаю біля колодця, Бо ти не дозволиш цвісти... Я стараюсь щось змінити, А ти кажеш, що все гаразд... Я втомилася вже дружити, Та чую "Нема шляху назад!" Розсипається моє серце, Мов розбита кружка... А давно затіяла все це, Близька, токсична подружка... . . . . . . . . . Сьогодні я поклала хрест на дружбі, яка тривала майже десять років. Людина говорила, що все прекрасно, а на ділі згадувала про мене лише коли в неї виникали проблеми і постійно пробувала принизити мене при інших... Коли ж в мене виникали проблеми я чула "Забий на це все!", а коли дорікала їй за приниження вона говорила "Та це все по приколу,по дружньому..."
2023-05-18 19:29:49
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Троянда (Любов)
Цікаво написано
Відповісти
2023-05-27 05:15:34
2
Інші вірші поета
Дивний вірш. Чорнильний ангел... Душа художника Стих тебе
Інші поети
Аня
@Ann_000
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
42
7
2767
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13217