Я чекаю тебе на вікні.

просто веселка

Ти сидиш на вікні, Така дивовижна й прекрасна. Приходять сонячні дні, Та яскравіші за них твої очі ясні! Ти тремтиш на вікні, Вітер штори легенько колихає. Обіймаєш плечики свої, "Невже мене ще не забуваєш?" Ти міцно спиш на вікні, Такі холодні ночі без нього... "Як він там на війні?" "Сняться мені твої уста червоні".

2022-02-16 18:37:49

8

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Володимир Мельник

Фінал перевернув все з ніг на голову. Тобто початкове сприйняття змісту кардинально змінилося. 👍 Зростаєте потихеньку 😉

Відповісти

2022-02-16 21:28:47

1

просто веселка

@Софія Гладковська я теж надіюсь, що нікому не доведеться таке відчути, дивлячись на сьогоднішню ситуацію

Відповісти

2022-02-16 21:45:28

1

просто веселка

@Володимир Мельник дуже, дуже дякую. Я стараюсь чу-чуть краще писати 🧡🦊🧡

Відповісти

2022-02-16 21:46:16

1

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1099

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

70

4

10908