Я чекаю тебе на вікні.
Ти сидиш на вікні, Така дивовижна й прекрасна. Приходять сонячні дні, Та яскравіші за них твої очі ясні! Ти тремтиш на вікні, Вітер штори легенько колихає. Обіймаєш плечики свої, "Невже мене ще не забуваєш?" Ти міцно спиш на вікні, Такі холодні ночі без нього... "Як він там на війні?" "Сняться мені твої уста червоні".
2022-02-16 18:37:49
8
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Володимир Мельник
Фінал перевернув все з ніг на голову. Тобто початкове сприйняття змісту кардинально змінилося. 👍 Зростаєте потихеньку 😉
Відповісти
2022-02-16 21:28:47
1
просто веселка
@Софія Гладковська я теж надіюсь, що нікому не доведеться таке відчути, дивлячись на сьогоднішню ситуацію
Відповісти
2022-02-16 21:45:28
1
просто веселка
@Володимир Мельник дуже, дуже дякую. Я стараюсь чу-чуть краще писати 🧡🦊🧡
Відповісти
2022-02-16 21:46:16
1
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9075
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2662