За мистецтво - пролита не одна крапля крові.
"Мистецтво - це просто!" Так сильно вдарили ці слова... "Чому відома ця постать?" Впала крапля крові не одна... За мистецтво боролись люди. "Я теж можу ноти нашкребти!" Розстріляне відродження не забути. "Можу фарби на папір нанести!" "За що платять митцям?" Не чую, просто мовчки пишу... "Не робота творчість оця!" Попри все культуру бережу... "Це не талант, просто писанина!" Мене розуміють лише вірші... "Робота зробила з мавпи людину!" Прошу мистецтво вічно живи!
2022-11-20 21:31:22
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
просто веселка
спасибі 🧡☕
Відповісти
2022-11-21 06:14:57
Подобається
Сандра Мей
Дуже сподобався увесь вірш. І трохи стало боляче у серці, коли згадала як наших поетів вбивали й знищували культуру. Сильний вірш. 🔥🤩
Відповісти
2022-11-21 09:42:49
1
просто веселка
@Сандра Мей безмежно дякую за теплий коментар 🥰
Відповісти
2022-11-21 11:57:31
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2230
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5986