Дозволь
Ріна
Дозволь тебе ніяк не називати і бути вільною в обІцянках своїх. Ти - втрачені навік координати, ти - ніжність моїх втомлених повік. Дозволь цій прохолодні розцвісти, теплом явитись на обвітрених контрастах. Коли весна постукає, прекрасна - відкрий їй двері й запроси зайти. Дозволь тобі співати колискові, не думати і не гадати, що вгорі. І поки місто спить і світять ліхтарі, дозволь нарешті правду розказати. Дозволь тебе ніяк не називати, не бути й бути, зустрічатись й ні... Дозволь зухвалість боязку мені - твоєю впевнено себе назвати.
2021-02-09 20:34:11
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс
😊👏👏👏 красивый слог, и мысль прекрасна
Відповісти
2021-02-10 06:12:41
1
Ріна
@Creatore di poesie дякую)
Відповісти
2021-02-10 13:38:41
Подобається
Ріна
@Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс дякую)
Відповісти
2021-02-10 13:38:47
1
Інші вірші поета
Завтра Коли завтра тебе не стане Три пори року Темнота
Інші поети
M@ïN ThïNg
@mainmoha
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2182
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2748