Дозволь
Ріна
Дозволь тебе ніяк не називати і бути вільною в обІцянках своїх. Ти - втрачені навік координати, ти - ніжність моїх втомлених повік. Дозволь цій прохолодні розцвісти, теплом явитись на обвітрених контрастах. Коли весна постукає, прекрасна - відкрий їй двері й запроси зайти. Дозволь тобі співати колискові, не думати і не гадати, що вгорі. І поки місто спить і світять ліхтарі, дозволь нарешті правду розказати. Дозволь тебе ніяк не називати, не бути й бути, зустрічатись й ні... Дозволь зухвалість боязку мені - твоєю впевнено себе назвати.
2021-02-09 20:34:11
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс
😊👏👏👏 красивый слог, и мысль прекрасна
Відповісти
2021-02-10 06:12:41
1
Ріна
@Creatore di poesie дякую)
Відповісти
2021-02-10 13:38:41
Подобається
Ріна
@Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс дякую)
Відповісти
2021-02-10 13:38:47
1
Інші вірші поета
На двох Все, як тоді... Лютий Вголос собі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2481
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16957