Коли я піду
Коли я піду, не залишиться жодного сліду, жодного слова, дивного фото, чи ехо від сміху. Коли я піду, розчиняться в часі розмови, залишиться тільки осадок нашого "випадково". Коли я піду - все нарешті стане "як треба"! Не потривожу, навіть у снах не прийду до тебе . Не торкнулася серця, просто стояла напроти... Спасибі за наші моменти і твої щоденні уроки. Я піду разом із снігами, лиш залишу собі на останок: кілька рим переплетених твоїм ім'ям, пар від чашки в зимовий холодний світанок... Скриньку спогадів, крихту тепла - їх нікому й ніколи я не віддам!
2021-09-06 07:53:46
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ріна
так, поспішила і не вичитала. Дякую)
Відповісти
2021-09-06 10:46:52
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
4145
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2694