Коли з'являєшся ти
…а потім раптом з’являєшся ти… І міняють течію ріки Скільки їх? Тих, що знають ніжність твоєї руки? Через кого скло неба розбите? А потім просто з’являєшся ти... Наче комета- обпалюєш шкіру до тла І зникаєш, ще до того як дали тобі ім’я. Міняються місцями небо й земля, З’єднуються, наче мотузкою, меридіани.. Здається у грудях одна зола, А ти далі підкорюєш милі безмежного океану. Здається на небі планета з твоїм ім’ям Бог, від розпачу, назвав її так, як я кричала в молитві! Тепер я знаю у мене одна вина – Серпневий танець на лезі бритви!
2019-03-15 17:04:50
2
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4094
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2911