Коли з'являєшся ти
Ріна
…а потім раптом з’являєшся ти… І міняють течію ріки Скільки їх? Тих, що знають ніжність твоєї руки? Через кого скло неба розбите? А потім просто з’являєшся ти... Наче комета- обпалюєш шкіру до тла І зникаєш, ще до того як дали тобі ім’я. Міняються місцями небо й земля, З’єднуються, наче мотузкою, меридіани.. Здається у грудях одна зола, А ти далі підкорюєш милі безмежного океану. Здається на небі планета з твоїм ім’ям Бог, від розпачу, назвав її так, як я кричала в молитві! Тепер я знаю у мене одна вина – Серпневий танець на лезі бритви!
2019-03-15 17:04:50
2
0
Інші вірші поета
Темрява Пігмаліон XXI Мій "неможливий" 20.13...
Інші поети
Надин
@mindmap
Viksss
@viktoryyy
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1808
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2506