Осіннє роздоріжжя
Моя вина - не можу відпустити, Тримаю так, немов тону. Мовчати, все в собі носити І відчувати прокляту вину. Твої слова і вчинки, моя зневіра. Надірваного жовтня календар, Вечірня незакінчена розмова І тишина відвертих запитань. Мій світ ілюзій, як розбита ваза. Чужих думок заплутаний тягар. І все вирішує одна невинна фраза, Яку ніхто із нас не прошептав.
2019-11-11 19:11:02
4
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2559
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2047