Скажи...
Скажи мені завтра, що страх — це частина шляху. Що на дорозі життя бувають торнадо, але кожного разу, коли я наосліп іду, ти тримаєш для мене ліхтар і слова на розраду. Скажи мені завтра, що я — джерело, що сили і впертості стане на всі перешкоди. І не важливо на скільки міста залило, ти віриш у кожну мою перемогу! Зігрій мене завтра, як вмієш лиш ти. Не смію просити у Бога про більше. Жартом зруйнуй страх приходу грози, Скажи, що скоро все стане інше! Зігрій мене завтра у своїх руках. Будь ласка, закутай, мов в ковдру, у віру. Зітри кілометри, залишся у снах Твоя підтримка дарує крила.
2021-06-27 19:08:33
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Міріам Міест
Мені дуже сподобалося 👍
Відповісти
2021-06-27 19:32:00
1
Ріна
Відповісти
2021-07-19 07:15:46
Подобається
Ріна
так, дефіс)) але з телефона простіше з тире) Дякую😌
Відповісти
2021-07-19 07:16:15
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4701
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1580