Пігмаліон XXI
Ріна
Ховає сонце промінь в позолоту куполів, Танцює перший дощ по черепиці. Під сизий дим розпалених вогнів Цілує осінь її стомлені зіниці. Вона кричить від розпачу років, Здирає шкіру, він ставить на коліна... "Ну ось, тепер така, як ти завжди хотів! Та вся любов в мені уже перегоріла..." Дивись! Дивись і погляд не відводь! Це твоя Галатея йде на гільйотину. Чого ж її тоді ти не любив, Коли вона шептала Богу твоє ім'я?!
2020-10-21 20:22:00
5
0
Інші вірші поета
Ну от вона Я і ти Сьогодні Він
Інші поети
Haru Goyang
@AppelmoiSenpai
TheCoalwalker
@TheCoalwalker
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2401
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
44
3
865