Пігмаліон XXI
Ховає сонце промінь в позолоту куполів, Танцює перший дощ по черепиці. Під сизий дим розпалених вогнів Цілує осінь її стомлені зіниці. Вона кричить від розпачу років, Здирає шкіру, він ставить на коліна... "Ну ось, тепер така, як ти завжди хотів! Та вся любов в мені уже перегоріла..." Дивись! Дивись і погляд не відводь! Це твоя Галатея йде на гільйотину. Чого ж її тоді ти не любив, Коли вона шептала Богу твоє ім'я?!
2020-10-21 20:22:00
5
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
80
19
2456
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1558