Пігмаліон XXI
Ховає сонце промінь в позолоту куполів,
Танцює перший дощ по черепиці.
Під сизий дим розпалених вогнів
Цілує осінь її стомлені зіниці.
Вона кричить від розпачу років,
Здирає шкіру, він ставить на коліна...
"Ну ось, тепер така, як ти завжди хотів!
Та вся любов в мені уже перегоріла..."
Дивись! Дивись і погляд не відводь!
Це твоя Галатея йде на гільйотину.
Чого ж її тоді ти не любив,
Коли вона шептала Богу твоє ім'я?!
2020-10-21 20:22:00
5
0