Пігмаліон XXI
Ховає сонце промінь в позолоту куполів, Танцює перший дощ по черепиці. Під сизий дим розпалених вогнів Цілує осінь її стомлені зіниці. Вона кричить від розпачу років, Здирає шкіру, він ставить на коліна... "Ну ось, тепер така, як ти завжди хотів! Та вся любов в мені уже перегоріла..." Дивись! Дивись і погляд не відводь! Це твоя Галатея йде на гільйотину. Чого ж її тоді ти не любив, Коли вона шептала Богу твоє ім'я?!
2020-10-21 20:22:00
4
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3357
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2797