Те, що болить

Ріна

Рахувати дні тижня, поки дерева гублять листки. Креслити дати до днів прохолодного жовтня... Кажуть, людей, що призначені, єднають червоні нитки... Зараз усі ці пророцтва не мають жодного значення. Втікати від себе у місто гострих, як шпиці, дахів Топтати бруківку під шум іржавих трамваїв, Розганяти думки зграями диких свавільних птахів... А в голові проганяти болючі сценарії твоїх чергових романів. Кожного ранку ставити на повтори минулі дні. Відчувати пушками пальців, як зникають марні надії. Якби мене запитали, як там у розпачі і на дні... Я б сказала, що тримаюсь тільки на впертості і марній вірі. Ніяк не змиритись, чекати поки нестерпний час Нарешті зробить свою основну роботу! Я завжди знала - ніколи не було й не буде нас. Тільки від цього не легше мені, анітрохи.

2021-09-15 21:27:08

2

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Ріна

як завжди праві) пора вчитись писати спершу в нотатки, потім переносити, бо помилок геть не помічаю)

Відповісти

2021-09-16 08:24:41

Подобається

Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс

Чудесно написано ☺️

Відповісти

2021-09-16 09:26:50

1

Ріна

@Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс дякую

Відповісти

2021-09-16 16:38:30

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4934

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1931