Те, що болить

Ріна

Рахувати дні тижня, поки дерева гублять листки. Креслити дати до днів прохолодного жовтня... Кажуть, людей, що призначені, єднають червоні нитки... Зараз усі ці пророцтва не мають жодного значення. Втікати від себе у місто гострих, як шпиці, дахів Топтати бруківку під шум іржавих трамваїв, Розганяти думки зграями диких свавільних птахів... А в голові проганяти болючі сценарії твоїх чергових романів. Кожного ранку ставити на повтори минулі дні. Відчувати пушками пальців, як зникають марні надії. Якби мене запитали, як там у розпачі і на дні... Я б сказала, що тримаюсь тільки на впертості і марній вірі. Ніяк не змиритись, чекати поки нестерпний час Нарешті зробить свою основну роботу! Я завжди знала - ніколи не було й не буде нас. Тільки від цього не легше мені, анітрохи.

2021-09-15 21:27:08

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Ріна

як завжди праві) пора вчитись писати спершу в нотатки, потім переносити, бо помилок геть не помічаю)

Відповісти

2021-09-16 08:24:41

Подобається

Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс

Чудесно написано ☺️

Відповісти

2021-09-16 09:26:50

1

Ріна

@Саша, он же Шурик, он же Добрый пёс дякую

Відповісти

2021-09-16 16:38:30

1

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1724

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

1533