Сьогодні
Два кроки вперед і сотня назад,
я відчуваю цю стіну руками.
Зайва відвертість зіграла злий жарт,
Себе знову і знову нищу думками.
Розчиненим цукром вчорашні дні,
нам не вернути моменту.
Я знала - "так буде" - десь в глибині,
тільки за'вжди була' і наївна і вперта.
Не випавшим снігом, марним чеканням чудес...
Йду на поклін до часу.
Не привикати в байдужих небес
вкотре просити спасу.
2021-01-12 15:49:45
4
0