Темрява
Ріна
Вона не вміла жити "як усі", Не бачила напівтонів і рвала крила. Вона ігнорувала шлях й шукала манівці. У неї слово- меч, а слабкість -сила. Вона-це вітер, шторм, порив. Це-жар від ватри й відголосся грому. Ну хто їх таку створив!? Відьомська кров, що не покориться нікому! Печальний сміх і зелень диких трав, Добро і помста на одних долонях. Її Творець із темряви створив, Але пітьма без світла невідома.
2019-06-19 06:01:38
23
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Серафім
Дуже гарно...так таємниче...👍👏
Відповісти
2019-06-19 07:17:41
1
Ріна
@Серафім дякую)
Відповісти
2019-06-19 07:21:32
1
Інші вірші поета
Щастя Погляд В моєму місті Коли з'являєшся ти
Інші поети
Arif Babatinca
@arif_babatinca
Polya Ya
@Polina8
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4216
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2475