Поки не пізно

Ріна

Відпусти, благаю, не тримай! Забудь його ім'я, немов не знала. Сама від себе не втікай - дарма, а просто зачини за десятьма замками. Це - крок у прірву і політ в нікуди. Це - марнота марнот і тільки гра. Ти не помітиш, як прийде та грань, Коли уже не склеїш все докупи. Нехай не сниться, і не пиши вірШів, Не проростай корінням, не тримай думками... Ви зв'язані червоними нитками? Та ні, це - просто сни. Чому ж ти молишся його вустами?! Чому шукаєш спокій у його руках?! Цей шепіт - і прокляття й благодать. Вашу любов рахують не роками - днями!

2020-07-06 19:39:19

8

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Kruhitka Dobro

Якщо днями, то чи справді то була любов? Може то лиш швидкоплинне кохання? А вірш гарний😉👍

Відповісти

2020-07-08 07:57:08

1

Ріна

@Kruhitka Dobro можливо, а може все тільки починається)) дякую)

Відповісти

2020-07-22 07:34:54

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12007

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16381