Поки не пізно
Відпусти, благаю, не тримай! Забудь його ім'я, немов не знала. Сама від себе не втікай - дарма, а просто зачини за десятьма замками. Це - крок у прірву і політ в нікуди. Це - марнота марнот і тільки гра. Ти не помітиш, як прийде та грань, Коли уже не склеїш все докупи. Нехай не сниться, і не пиши вірШів, Не проростай корінням, не тримай думками... Ви зв'язані червоними нитками? Та ні, це - просто сни. Чому ж ти молишся його вустами?! Чому шукаєш спокій у його руках?! Цей шепіт - і прокляття й благодать. Вашу любов рахують не роками - днями!
2020-07-06 19:39:19
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Якщо днями, то чи справді то була любов? Може то лиш швидкоплинне кохання? А вірш гарний😉👍
Відповісти
2020-07-08 07:57:08
1
Ріна
@Kruhitka Dobro можливо, а може все тільки починається)) дякую)
Відповісти
2020-07-22 07:34:54
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3640
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10365