Поки не пізно
Ріна
Відпусти, благаю, не тримай! Забудь його ім'я, немов не знала. Сама від себе не втікай - дарма, а просто зачини за десятьма замками. Це - крок у прірву і політ в нікуди. Це - марнота марнот і тільки гра. Ти не помітиш, як прийде та грань, Коли уже не склеїш все докупи. Нехай не сниться, і не пиши вірШів, Не проростай корінням, не тримай думками... Ви зв'язані червоними нитками? Та ні, це - просто сни. Чому ж ти молишся його вустами?! Чому шукаєш спокій у його руках?! Цей шепіт - і прокляття й благодать. Вашу любов рахують не роками - днями!
2020-07-06 19:39:19
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Якщо днями, то чи справді то була любов? Може то лиш швидкоплинне кохання? А вірш гарний😉👍
Відповісти
2020-07-08 07:57:08
1
Ріна
@Kruhitka Dobro можливо, а може все тільки починається)) дякую)
Відповісти
2020-07-22 07:34:54
1
Інші вірші поета
Моє щастя Завтра Створена із ребра Погляд
Інші поети
Abbas Ghallu
@MAbbasAliG
Элизабет Тейлор
@anastasiya_derechey
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1615
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12272