Створена із ребра

Ріна

Я відчуваю холодними пальцями Ритм твого серця... Торкаюсь жилки на скроні губами І бачу хитру усмішку Творця: як ти можеш його не любити, створена із ребра. Покірно закрию очі і голову похилю, Як би я не боролась-пізно, я міцно його люблю. Люблю за силу і мужність, і гострі, як меч, слова. Люблю за просту дотепність, за те, що із ним - я слабка. Люблю його теплі руки і наші палкі суперечки.... Я ненавиджу розлуки, холодні і злі кілометри Виграти б в лотерею, Не гроші чи приз, а час! Знаєш, що щиро шкода? Що скоро не стане "нас".

2019-03-15 16:43:05

0

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

42

15

1469

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

2878