Створена із ребра
Я відчуваю холодними пальцями
Ритм твого серця...
Торкаюсь жилки на скроні губами
І бачу хитру усмішку Творця: як ти можеш його не любити, створена із ребра.
Покірно закрию очі і голову похилю,
Як би я не боролась-пізно, я міцно його люблю.
Люблю за силу і мужність, і гострі, як меч, слова.
Люблю за просту дотепність, за те, що із ним - я слабка.
Люблю його теплі руки і наші палкі суперечки....
Я ненавиджу розлуки, холодні і злі кілометри
Виграти б в лотерею,
Не гроші чи приз, а час!
Знаєш, що щиро шкода?
Що скоро не стане "нас".
2019-03-15 16:43:05
0
0