Коронавірус

Вікторія Тодавчич

Коронавірусом його назвали, Хоч було б краще чорним і страшним. Тоді чому ж його "коронували" ? Вражає ж всіх людей, що навкруги. А може й правильно його назвали. Керує світом як всесвітній цар. Та й не таких було ми " обламали" Йому потерпим трохи. І нехай. Я вірю, скоро час отой настане, Коли його відправим в небуття. Корону скинем — і його не стане, Щасливим буде в нас тоді життя.

2020-03-27 06:37:42

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (15)

Вікторія Тодавчич

да, это к лучшему ❤

Відповісти

2020-03-27 14:18:34

Подобається

Роман Маринов

Coronaviridae - от формы вириона, структурной частици вируса, поражающей клетки хозяина носителя и использующих их для репликации своего рнк; а еще это отличный пиар-ход!

Відповісти

2020-12-02 00:24:29

Подобається

Роман Маринов

был бы это "петух"вирус, его бы никто не боялся, ведь стоит посмеятся над страхом и он пройдет

Відповісти

2020-12-02 00:26:16

Подобається

Інші вірші поета

Віщий сон? Твоє ім'я... Характер, зовнішність, манери Час

Інші поети

Varisha Rehman

@varisha__rehman

Полина

@polinassa

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

2626

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

5333