Хто ти?
Скажи, душе моя, кому ти служиш? І ким себе ти бачиш в світі цім? Чи своїх ближніх щирим серцем любиш? Чи кожен день – один суцільний гріх. Почну з початку, а точніше з притчі, Що сам Господь, Ісус нам розказав. Одного дня зайшов до храму митар, А також фарисей, що в центрі став. І став собі молитися тихенько, Той, що стояв у центрі фарисей: "О Господи, я дякую від серця, Що я не митар, зовсім не такий. Завжди тримаю піст, ходжу до храму Шаную бідних, гроші їм даю. Спасибі Боже, що гріха не маю, І що тебе я сильно так люблю ". Стояв позаду митар і молився : "Будь милосердний Господи, прошу. Я недостойний і не можу нині, Дивитися на небо, бо грішу". Душе моя, до тебе вірш сьогодні Я цей пишу, бо знаю знову спиш. Зізнайся ж бо, на кого більше схожа? Я зрозуміла – фарисей є ти.
2023-02-05 17:37:10
10
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Вікторія Тодавчич
@Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;) не говори так, в тебе все чудово виходить. Бажаю тобі ще більше натхнення ❤
Відповісти
2023-02-05 18:27:57
1
Вікторія Тодавчич
@Н Ф дякую ❤
Відповісти
2023-02-05 18:28:04
1
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
@Вікторія Тодавчич дякую 😉❤️ тобі теж 🧡і солодкого позитиву 🍫🧡
Відповісти
2023-02-05 18:28:34
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11500
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1970