Ти
Краї металевої ери мерехтінням над містами Рутинну днину зводять до небес. Вони слугують довгими мостами, Що наш вік якось сам до купи знес. А уявити тілько як живуть ті самі, Що на дахах димлять у небосхил, Вони ж страждають темними ночами, Бо їм бракує тих життєвих сил; Бо існувать одному, одиноко, Як все життя бажати виконаних мрій: Поглянеш раптом у вікно – глибоко Затягне в тінь замріяний розвій. На сутінках, розведених мостами, Складеться деколи у тетріси доби І зустріччю майбутньою й словами, Мерехтливими рекучими містами, Якесь нове й автентичне «Ти».
2021-03-11 09:42:56
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Артемій Нахімовский
Дякую за ваші добрі слова 😌 Стараюся.
Відповісти
2021-03-11 10:11:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1744
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1681