Перше літо
Відлуння літа лине, відчуваю,
Що осінь дихає услід йому.
І дверь у зелень відкриваю,
Щоб залишити їм пітьму.
У темряві з близькими тише,
Там можна дух перевести.
І літо спеку там залишить,
І осінь поскида листи.
Прикриті двері. Тиша щезне,
Як тільки відчинити їх.
І вітерець, їм днини мерзнуть,
Сьогодні в подумці затих.
Бо вже втомився за рік, бідний,
І восени і навесні
За свою честну працю плідну
Отримав тільки вихідні.
І разом ми, я коло двері,
А той віконце одчинив,
І уявляємо моделі,
Які тий сумнів спричинив.
І у відлунні десь заграє
Якась новітня мережа,
Коли ся двері та відриває,
Із неї вирветься душа.
Минула осінь, літо – вийшло.
Хай славне буде повсякчас!
Пішов і вітер, мені смішно,
Немов сміюсь у перший раз.
Пітьма зникає, світло ллється
І сонце сходить в небосхил.
І літо за своїм женеться
На розвії своїх вітрил.
2021-06-05 07:45:51
1
0