Перше літо
Відлуння літа лине, відчуваю, Що осінь дихає услід йому. І дверь у зелень відкриваю, Щоб залишити їм пітьму. У темряві з близькими тише, Там можна дух перевести. І літо спеку там залишить, І осінь поскида листи. Прикриті двері. Тиша щезне, Як тільки відчинити їх. І вітерець, їм днини мерзнуть, Сьогодні в подумці затих. Бо вже втомився за рік, бідний, І восени і навесні За свою честну працю плідну Отримав тільки вихідні. І разом ми, я коло двері, А той віконце одчинив, І уявляємо моделі, Які тий сумнів спричинив. І у відлунні десь заграє Якась новітня мережа, Коли ся двері та відриває, Із неї вирветься душа. Минула осінь, літо – вийшло. Хай славне буде повсякчас! Пішов і вітер, мені смішно, Немов сміюсь у перший раз. Пітьма зникає, світло ллється І сонце сходить в небосхил. І літо за своїм женеться На розвії своїх вітрил.
2021-06-05 07:45:51
1
0
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
5
1586
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2075