Спогадом...я пам'ятаю
Артемій Нахімовский
У березневім знівеченім тлі світання Гойдають дух минувшини хрести. І проти нашого сімейного бажання Колись тебе знесли сюди... Не вистачає твого лагідного ока, Твій погляд на поріг не погляда, І не зайдеш угості, і тривога В душі по тому пам'ять вмить здійма. В душі я сподіваюся, що друга Можливість для життя на світі тім, А в ній бодай тепер все над тобой – райду́га. І тяжко все без тебе в світі цім. Спогадом... я пам'ятаю тебе вічно. Як ти сидиш, чарівна як весна, Собі на кухні з чаєм – все як звично. І так пройде година не одна, Поки у палкій розмові З тобою визначимо те, Що хмари най і кольрові, А життя краще там, де ми не є. У березневім знівеченім тлі світання Гойдають дух минувшини хрести. І не забуте твоє давнеє бажання: Живемо добре, як з тобой в ті дні.
2021-03-11 07:32:32
1
0
Інші вірші поета
Ти Весняна неділя Перше літо
Інші поети
Ann Hensel
@d0ntvv0rry
A Kind Of Spell
@a_kind_of_spell
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3190
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13514