Спогадом...я пам'ятаю
У березневім знівеченім тлі світання
Гойдають дух минувшини хрести.
І проти нашого сімейного бажання
Колись тебе знесли сюди...
Не вистачає твого лагідного ока,
Твій погляд на поріг не погляда,
І не зайдеш угості, і тривога
В душі по тому пам'ять вмить здійма.
В душі я сподіваюся, що друга
Можливість для життя на світі тім,
А в ній бодай тепер все над тобой – райду́га.
І тяжко все без тебе в світі цім.
Спогадом... я пам'ятаю тебе вічно.
Як ти сидиш, чарівна як весна,
Собі на кухні з чаєм – все як звично.
І так пройде година не одна,
Поки у палкій розмові
З тобою визначимо те,
Що хмари най і кольрові,
А життя краще там, де ми не є.
У березневім знівеченім тлі світання
Гойдають дух минувшини хрести.
І не забуте твоє давнеє бажання:
Живемо добре, як з тобой в ті дні.
2021-03-11 07:32:32
1
0