Весняна неділя
Само займається й згасає світло денне,
І де-не-де бува шиплять дощі.
Але сьогодні, біле й натхненне ,
Мене цікавить й грає струнами душі;
Воно лежить горбами по дорогах,
Воно заспівує, як вітер проліта;
І, шамко танучи, водніє на порогах,
З дахів звисаючи, впадає в мить до сна;
Виємно тане, оминаючи калюжі
Та уливаючи у них свій гнів.
І люди йдуть сурові й байдужі,
І тане, тане теплий мокрий сніг,
Коли хмарки набили видноколо,
Коли гуде вітрами небосхил.
Рояться сумніви коло серця мого,
Життя ж іде, неначебто той віл.
Весна ж на розвії крокує маршем гучним,
Блакитна панна в небосхил пливе,
І, користуючись моментом слушним,
Натхненне щось в мені живе.
І до снаги йому перетворить цікавість,
І до снаги докорінно пройти
По всім речам, що нам дарують радість,
І серед них найкраще віднайти.
Але бажаєш щось чи автентичне,
Неначебто на розвії весна,
Чи щось такеє символічне,
Як присмерк на горбі хреста,
У час одноманітних тіней;
Із жалем ти грудьми вдиха,
І тягарем торкаєш іней,
Що топить у тобі весна.
• -------------------------- •
Само займається й згасає світло денне,
І де-не-де бува шиплять дощі.
Але сьогодні, біле й натхненне ,
Мене цікавить й грає струнами душі.
2021-03-03 20:56:08
3
0