Ім'я
Мене любов нічого не навчила, Бо її ще не було в моїх роках. В душі я лиш мала дитина, Якій також відомо слово страх. Ти йшов, повільно дуже, Тримаючи мене в своїх руках. І за підтримку дякую тобі я, друже, Хоч не зізнаюся в дивних почуттях. Звідки мені про це дізнатись? Чи щось між нами є? Чи ні? Не хочу знову спотикатись, Побувати з тобою на війні. Можливо, нам було би добре, Головне, що разом, що ж і ще? Хоча я зрозуміла, що то горе, Воно до добра не доведе. Ти мене не пам'ятаєш, Частково навіть забуваєш. Хоча і кажеш, що кохаєш, І щось дивне відвуваєш. Мене любов нічого не навчила, Бо її ще не було в моїх роках, І я на віки загубила, Твоє ім'я на сухих вустах. 20.04.17.
2021-08-12 13:55:57
11
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анна Чорна
🥰
Відповісти
2021-08-12 15:26:03
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
130
26
4577
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1702