Вірші
Ім'я
Мене любов нічого не навчила,
Бо її ще не було в моїх роках.
В душі я лиш мала дитина,
Якій також відомо слово страх.
Ти йшов, повільно дуже,
Тримаючи мене в своїх руках.
І за підтримку дякую тобі я, друже,
Хоч не зізнаюся в дивних почуттях.
Звідки мені про це дізнатись?
Чи щось між нами є? Чи ні?
Не хочу знову спотикатись,
Побувати з тобою на війні.
Можливо, нам було би добре,
Головне, що разом, що ж і ще?
Хоча я зрозуміла, що то горе,
Воно до добра не доведе.
Ти мене не пам'ятаєш,
Частково навіть забуваєш.
Хоча і кажеш, що кохаєш,
І щось дивне відвуваєш.
Мене любов нічого не навчила,
Бо її ще не було в моїх роках,
І я на віки загубила,
Твоє ім'я на сухих вустах.
20.04.17.
11
1
6357
Кий
Ось так ніким для тебе я не стала,
Просто ще однією із тисячі людей.
Знаєш, довго я тебе чекала,
Та загубила серед безлічі тіней.
Я тобі ні разу не приснилась,
І в думках мене ніразу не було.
Знаєш, я просто зажурилась,
І пішла неначе нічого не було.
Мій сум, не сховають гучні грози,
Одна людина серце розрива.
Глибокі рани, залікують сльози,
Ясно, кохання не було й нема.
Дурненька, потрібно вже змиритись,
Солодкі мрії, чаєм запивай!
І застав ті почуття з гори котитись,
І більш ніколи так глибоко не нирай.
Скільки разів потрібно обпікатись?
Серед люду, яким не достає тепла.
Від муки яскраво загоратись,
І розуміти порятунку вже давно нема.
14.02.17.
5
1
232
БоЄРис
Багато є слів, не сказаних мною,
Все що було, є почутим тобою.
Мрію я з серця щодня вириваю,
Бо кожного ранку тебе не вбачаю.
Йду я по світу, а ти наді мною,
Втікай, обминай і біжи стороною.
Не піднімай руки, бо я оживаю,
І в серці своїм тебе оселяю.
Ось і погляди наші зустрілись,
Струни в душі вмить загорілись.
Зупинюсь, і втрачаю бажання,
Немає, немає. Немає кохання.
Твої очі темніші моєї душі,
Але в них є все, що потрібно мені.
Мила посмішка на твоїх вустах,
І я вся таю, у твоїх ніжних руках.
Дивуюсь, милуюся і вся прям згораю,
Тільки добро у тобі я вбачаю.
Очі закриті, бо кохання вирує,
Ох, не пограйся бо життя покерує.
Вирвеш серце, а я не пробачу,
За усе, що зробив я щедро заплачу.
Прошу, не роби так зі мною,
Бо станеш причиною мого болю.
Милий, ти чуєш, як я відлітаю,
Милий, забудь я все пробачаю.
Мрію, надіюся, що ти не забудеш,
І в серці своєму мені будинок збудуєш.
Ось там, у куточку, де ми зустрічались,
І в омуті тихо про все забувались.
Дивно, що доля не зведе більше нас,
Напевно, кінець, і все, прийшов час.
16.12.16.
7
1
284
