Кий
Ось так ніким для тебе я не стала, Просто ще однією із тисячі людей. Знаєш, довго я тебе чекала, Та загубила серед безлічі тіней. Я тобі ні разу не приснилась, І в думках мене ніразу не було. Знаєш, я просто зажурилась, І пішла неначе нічого не було. Мій сум, не сховають гучні грози, Одна людина серце розрива. Глибокі рани, залікують сльози, Ясно, кохання не було й нема. Дурненька, потрібно вже змиритись, Солодкі мрії, чаєм запивай! І застав ті почуття з гори котитись, І більш ніколи так глибоко не нирай. Скільки разів потрібно обпікатись? Серед люду, яким не достає тепла. Від муки яскраво загоратись, І розуміти порятунку вже давно нема. 14.02.17.
2021-08-12 09:00:17
5
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Анна Чорна
приємно)
Відповісти
2021-08-12 10:46:21
Подобається
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3214
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2489