Un Paisaje con Rostro
Un infinito se pinta en mis sueños, una rosa blanca se balancea en mi pelo. Las suaves caricias de una cálida brisa estremecen mi cuerpo haciendo que una sonrisa se deslice por mis labios. Arriba, el cielo comienza a trazar sus primeras atrevidas e oscuras pinceladas. Abajo, el sol besa al mar prometiendo le otro amanecer. Un paisaje que bien podría definir como perfecto, un melodioso cuadro hecho a la medida. Un paisaje que no es un paisaje. Un cuadro con rostro. Tú. Tú eres mi atardecer perfecto. La antirima de mis versos sin sentido y lo único que clama mi corazón a gritos.
2020-05-25 10:24:35
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2226
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2935