Зачакловане Кохання
Мене оточила очей твоїх безмежність, Голова казала щось мені за обережність. А серце наказало поринути в єдине ціле: Бути у гармонії із нею як чорне та біле, Як місяць та зірки, Як сонце та літнії вітри, Як літери та числа, Як море й ріка. Душа казала робити все, Аби сказала «ТАК» вона! І мені цікаво, що думала тоді твоя душа? А, що тоді гадала твоя голова? Чи дійсно обирала ти все так, Ніби нічого не знала напевне? Хоча доньки чаклунок, Точно майбутнє, знають певне.
2023-12-23 01:11:39
4
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8210
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1354