Зачакловане Кохання
Віктор Алексєєв
Мене оточила очей твоїх безмежність, Голова казала щось мені за обережність. А серце наказало поринути в єдине ціле: Бути у гармонії із нею як чорне та біле, Як місяць та зірки, Як сонце та літнії вітри, Як літери та числа, Як море й ріка. Душа казала робити все, Аби сказала «ТАК» вона! І мені цікаво, що думала тоді твоя душа? А, що тоді гадала твоя голова? Чи дійсно обирала ти все так, Ніби нічого не знала напевне? Хоча доньки чаклунок, Точно майбутнє, знають певне.
2023-12-23 01:11:39
4
0
Інші вірші поета
Вставай, Україно! Лист до Героїні Лист Криму Сповнений Надією
Інші поети
Anntuanetta
@Anntuanetta
Brisée 彡
@Reinrim
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2650
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1072