пустота

Aleksis Wind

(18+)
окей, визнаю, я повністю розбитий. я впав у цю прірву, і мені це подобається. лише голос знайомий мені все постіно твердив: "Ти сильний, ти зможеш, ти з цим впораєшся" я не певен, що виживу. та й чи хочу я так жити? я перестав мріяти і хотіти, що мені подобається. мені б лезо в руки і перестати плисти. та боюся мама не впорається. я хотів би повернути той час, коли я був ще слабкою дитиною. але навіть тоді в моїх думках був морок, а в очах плескали кохані люди в чорному. і весь мій зміст ти не зрозумієш, ти просто не захочеш його побачити. і навіть могилу мою не знайдеш відразу почнеш за мною плакати.

2021-01-09 18:30:24

Інші вірші поета

мої почуття червоні сумне розуміння Думки про життя лист до чоловіка

Інші поети

Red

@R_e_d_

Edelweiss

@Edelweiss

Ден Щусь

@apocalipt_b

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

2482

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12001