Спогади
я стільки разів говорив слова про кохання, що кохання для мене втратило сенс. є воно, чи нема, мені вже начхати, я втомився бути втраченим у своїх думках. Тієї ночі, я чув лише вітер, який вив про тебе, все згадуючи легкий запах твого волосся. і схиляючись до нього в благанні, я просив вітру знову повторити твій голос. але я не чув його, вітер замовк, забираючи всі мої думки, я не чув ні запаху твого, нічого. тільки дощ стукав по вікну, нагадуючи мені, який я безглуздий.
2020-11-30 20:30:42
8
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4826
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2788