тебе вже немає
"Як зрозуміти, що людини немає? як зрозуміти, що не варто писати на порожню сторінку, не варто дзвонити на номер, що вже не діє. цього я ніяк не можу зрозуміти. ніяк не зможу відпустити. Не перестану хапати телефон щоб розповісти щось важливе, а потім закривати рот рукою не даючи крику вийти назовні від розуміння: тебе вже немає. я більше ніколи не зможу тебе побачити, почути, взяти за руку... ніколи не зможу тобі розповісти про те, як мене все дістало, як я втомилася і як люблю... а втім... адже це не так вже й важливо, так? шкода, що я не змогла допомогти тобі. шкода, що не встигла. але я сподіваюся, що тепер ти вільний. ти ж цього хотів? свободи, правда?! шкода, що я не зможу почути відповідь, але я точно знаю. ми скоро побачимося!"
2021-04-26 18:36:54
5
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2464
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1615