Нічка
Небо чорніє кожну хвилину,
Сонце за обрій пливе безупину.
Місяць той сходить, вітер гукає.
Хлопець дівчину в лісі шукає.
Дівчина саменька у лісі тим ходить,
Вже на тім небі зіронька сходить.
Місяць яскравий освіщає доріжку,
Хтось нашу дівчину схопить за ніжку!
А то наш хлопчина, знайшов свою милу,
Вона так сіяла, і посмішку щиру
Побачив, зрадів, обійняв її так,
Попід дубом знайшов і віддав він їй мак.
Сказавши:"Тобі це дарую, Оксано моя,
Нехай ця квітка буде тільки твоя."
"Дякую, любий мій, сильний хлопчино!"
"Кохаю тебе я, Оксано-дівчино".
Пішли вони разом додому, до хати,
Де вечерю велику готує їм мати.
"Красно вітаю, Іване, Оксано!
Чом ви вернулись додому так рано? "
"У лісі гуляли, на зорі дивились ,
Доріжку шукали та палко любились".
Хоче та дівка Івану сказати,
Що любить, кохає, аж хоче співати.
"Іване, люблю тебе, хлопче рідненький,
Із дому пішла я, вибачте, ненько!
Ходила у лісі я, правди шукати
На зопі дивитись і про любов співати?"
"Обіцяю кохати, до кінця поважати,
І завжди додому тебе проводжати,
Любити тебе я буду довічно,
Дивитись на тебе хочу я вічно".
2019-08-15 20:02:03
6
0