Прощавай
Останній раз кажу тобі прощай Твоє ім'я згорає на вустах Вже не почуєш шум того доща, Невже я стала знов пуста. В суботній вечір, кличе вже зоря, А ми з тобою, мов чужі. І знову біль пронизує серця, Минули поцілунки, і дощі. Не буде більше нас, лиш я і ти. Окремі, вільні собі люди. Життя - складне, як не крути, Одне одному ми вже не "любі". І вже "Добраніч" промайнуло Емоцій море, течія, потік. І ніщо не подолає моє горе, Й не повернути сліз усіх. А біль пройде, хоч не одразу, Хоч буде мене їсти та, У нас лише була відраза, Але зате яка ціна... І прощавай вже сказане давно, І ти вже знаєш, що пора, І вже не повернеш оту "любов", Що так об'єднувала нас. А ми лиш друзі, ліпші друзі, Точніше стали ними ми, Нехай це буде тільки в нашім крузі, Аби зустрілись знову ми.
2019-10-07 09:39:16
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
dishka1234_AWT
👏👍😍😘
Відповісти
2019-10-16 20:35:24
Подобається
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1779
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2409