Сама

Alina Bush

Серед лісу сиджу я сама Попід дубом величним, кремезним. Дивлюся у небо... тиша... Сама... Увесь Світ здається шаленим. Сама... У небі птахи літають Співають незнані пісні. Один одному щось там співають Такі в них пісні голосні. Сама... Навколо дерева шумлять І усюди нема ні душі. Тільки і бачу, як руки тремтять, Бо надходять до лісу дощі. Сама. Дощ. Я все блукаю. І сумую про долю свою У лісі я ходжу і правди шукаю, Може знайду й любов я свою? Сама. Не знайшла я нічого, Ні любові, ні правди такої. Тільки знайшла я чужого, Що ж він такого накоїв? Сама. Я Кров'ю стікаю, Ніж у руках не мій лежить, "Ти це зробила, я утікаю" І за обрій той хлопець біжить. Плачу. Сиджу і Ридаю. Закінчилось для мене життя Тепер я цей Світ ураз покидаю, І душа полетить в небуття. Не кличте чужого, бо лихо вам буде, Не йдіть ви до нього, як я. Самі не ходіть же, будьте ви люде, Щоб не була навколо земля.

2019-08-15 20:01:22

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Божевільний

"Цдіть"...Цікавий такий кінець.. Неоднозначний

Відповісти

2019-08-17 06:46:32

Подобається

Alina Bush

Дякую, що помітили, я виправлю

Відповісти

2019-08-17 06:47:31

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11965

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

14

6112